Голова Національної ради і Національного комітету IFAP Ольга Герасим’юк 20 листопада під час 34-ї сесії Міжурядової ради Міжнародної програми розвитку комунікацій (IPDC) ЮНЕСКО провела консультації з представниками організації в Парижі. На зустрічах обговорювали виклики війни і нові завдання спільної роботи з ЮНЕСКО.
Під час розмови з Яко дю Туа, керівником секції доступу до інформації сектору комунікації та інформації секретаріату ЮНЕСКО, і докторкою Шанхонг Ху, програмною спеціалісткою секретаріату програми «Інформація для всіх», увага була зосереджена на питаннях безпеки журналістів, захисту свободи слова та діяльності Національного комітету IFAP в Україні. Окремо розглянули роботу підкомітету програми «Пам’ять світу», який представники ЮНЕСКО назвали прикладом ефективної практики.
Ольга Герасим’юк також порушила тему активнішої співпраці з Київським офісом ЮНЕСКО. Зокрема, нагадала про пришвидшення проєкту допомоги харківському видавництву «Віват» у передруку знищених тиражів. Про це український комітет IFAP розпочав комунікацію влітку, й зараз його координаторка попросила про більшу активність у цьому напрямі. Йшлося також про діяльність робочих груп Програми ЮНЕСКО IFAP. Ольга Герасим’юк зауважила, що група з мультилінгвізму, яку очолює представниця росії, фактично не працює. Вона підкреслила, що блокування такої важливої теми є неприйнятним, і разом із дипломатами запропонувала розглянути питання зміни керівництва цієї робочої групи.
Під час зустрічі із Сільві Кудре, директоркою з питань свободи вираження поглядів, розвитку медіа та інформаційної грамотності, і Андреа Каірола, радником сектору комунікації та інформації, обговорили тему безпеки журналістів у зонах бойових дій. Голова Національної ради нагадала про вбивства, викрадення, катування та утримання агресором у тюрмах журналістів, про руйнування ворогом медіаінфраструктури.
У контексті цих викликів Ольга Герасим’юк звернула увагу на запити українського комітету IFAP щодо технічної підтримки регіональних мовників, зокрема покровського телеканалу «Капрі». Було запропоновано внести таку потребу в програми ЮНЕСКО.
