Toggle accessibility panel
Accessibility settingsAlt S
Top accessibility panelAlt 1
Right accessibility panelAlt 2
Bottom accessibility panelAlt 3
Left accessibility panelAlt 4
Show keyboard shortcuts accessibility panelAlt 5
Toggle keyboard shortcuts accessibility panelAlt 6
Reset all accessibilityAlt Q
Change font sizeAlt A
Increase font sizeAlt +
Reset font sizeAlt X
Decrease font sizeAlt -
Change line height Alt H
Increase line heightAlt U
Reset line heightAlt J
Decrease line heightAlt M
Change letter spacingAlt >
Increase letter spacingAlt R
Reset letter spacingAlt F
Decrease letter spacingAlt V
Change word spacingAlt <
Increase word spacingAlt E
Reset word spacingAlt D
Decrease word spacingAlt C
Readable fontAlt G
Highlight titles Alt T
Text zoomAlt Z
Invert colorsAlt I
Bright contrastAlt W
Dark contrast Alt B
Keyboard navigationAlt K
Big white cursor Alt Y
Big black cursor Alt N
Prevent animationAlt P
Skip to page content

15 листопада – День порожніх стільців на підтримку полонених журналістів та митців

15.11.2026

Сьогодні їхні голоси мали б потужно звучати – у літературі, журналістиці, мистецтві. Натомість про українських письменників, медійників і митців, які опинилися в російському полоні, зазнали переслідувань, зникли безвісти або загинули, нагадують порожні стільці. Щороку 15 листопада вони з’являються в центрі Києва під час акції Міжнародного ПЕН, започаткованої на знак солідарності з тими, кого позбавили свободи, і в пам’ять про тих, чиє життя забрала війна.

Українцям, на жаль, теж є кого згадувати: від початку повномасштабного вторгнення російська війна забрала життя 144 медійників, щонайменше 27 цивільних журналістів сьогодні перебувають в російському полоні, один – як військовий. У полон потрапили десятки музикантів. Серед безвісти зниклих – чимало митців, поетів, перекладачів, які долучилися до лав Збройних сил України. Меморіальний проєкт «Недописані» зафіксував загибель від початку російсько-української війни щонайменше 309 діячів літератури.

Ворог боїться вільного слова, а тому змушує мовчати. Але ми пам’ятаємо кожного. Сьогодні ми маємо говорити, щоб історія і доля кожного медійника та митця були відомими в Україні та за її межами. Також маємо посилити свій голос і докладати ще більших зусиль, у тому числі й на міжнародних майданчиках, щоб знайти дієві механізми для звільнення полонених.

Стільці нехай залишаться пам’ятними символами. Слово журналістів і митців має лунати правдою і силою.