Всесвітній день інклюзивності відзначають у світі щорічно із 2020 року. Ініціатори запровадження цього дня – американська некомерційна організація The Garden Foundation – прагнули донести думку, що інклюзивність повинна бути не одноразовою акцією, а свідомим повсякденним вибором кожного.
Інклюзивне суспільство – це суспільство рівних прав і можливостей, поваги, усунення бар’єрів для кожної людини незалежно від її віку, стану здоров’я, походження, статі чи індивідуальних особливостей.
Війна в Україні поглибила увагу до інклюзії. Безбар’єрність є одним із пріоритетів державної політики та втілюється в межах Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору до 2030 року, започаткованої в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів».
Інформаційне поле – унікальний простір, де дуже важливими є інклюзія та безбар’єрність. Тут ми бачимо, чуємо один одного, дізнаємося про потреби і виклики різних аудиторій.
Безбар’єрність у медіасфері – про те, коли можеш бути почутим і побаченим, можеш почути і побачити, можеш створювати контент і працювати на рівних з колегами.
Інклюзія часто починається з мови та суспільного ставлення, а не лише з фізичної доступності. Національна рада ратує за те, аби в медіа звучали різні голоси, адже різноманіття – це особливість і сила українського суспільства. Реалізовуючи проєкт «Компетентні медіа – демократичне і толерантне суспільство», медіарегулятор привертає увагу до потреб різних верств населення, щоби вони були максимально відображені у медійному просторі. Запобігання дискримінації, протидія мові ворожнечі та підвищення видимості вразливих спільнот є основними аспектами цієї роботи на шляху до створення безбар’єрного інформаційного середовища.
Також Національна рада проводить регулярний моніторинг інклюзивності телевізійного ефіру. Цьогорічні дані свідчать про те, що основними інструментами доступності телевізійних медіапослуг залишаються субтитрування і переклад жестовою мовою. Найінклюзивнішим мовником є телеканал «Перший», а найвища якість текстової доступності – на «Суспільне Культура». Українські медіа мають напрям руху для подальшого зростання їхньої інклюзії.
Водночас приємно відзначити, що редакції активно розвивають свої практики інклюзії та безбар’єрності. Їхні ініціативи й досягнення були відзначені у спільному з ГО «Жінки в медіа» проєкті, результатом якого стала збірка «Медіа, що змінюють: кращі практики рівності та різноманіття українських редакцій». Для багатьох вона може стати прикладом того, що впровадження таких практик часто не потребує великих бюджетних коштів.
Інклюзія та безбар’єрність має стати невід’ємною нормою держави, громади, інституції, особи – щоби кожна людина була повноцінним учасником спільного життя громади і країни.
