Сьогодні 8 березня – це не про коштовні подарунки, квіти чи «поступатися в транспорті місцем». І не про те, щоби наблизити жінок по статусу до чоловіків, презентуючи їм викрутки чи свердла. Міжнародний день боротьби за права жінок – про глобальні зміни нашого мислення та подолання наслідків гендерних стереотипів, посттоталітарних та постколоніальних залишків, які глибоко засіли у нашу свідомість. Тому що рівноправність у стосунках між статями – це українська природа. Рівно ж, як і гідність жінки та повага до неї, про що яскраво свідчать історичні факти. І це саме про свободу, смак та ціну якої ми сьогодні відчуваємо по-особливому.
Історія знає багато прикладів сили та авторитету українок. Вони мали високі історичні статуси, були видатними особистостями в світовій культурі, політиці, науці – про що зараз ми починаємо говорити, відкриваючи це й для себе. Жінки наші з давнини мали права на освіту, на спадщину, право вибору в шлюбі.
Сучасні українки, які через війну опинилися за кордоном, так само сьогодні захоплюють світ своєю силою волі, відкриваючи на чужині бізнеси, школи, опановуючи нові ремесла. Незламність і сила духу українок вражають і на Батьківщині. Жінки нині на всіх рівнях – в рамках офіційних делегацій, у приватних зверненнях закликають і працюють над збереженням єдності усього світу навколо нашої боротьби з агресором. Після втрат близьких, страждань і полону наші незламні героїні відроджуються і готові до боротьби. Українки на передовій – артилеристки і снайперки, дронщиці й коригувальниці, медикині і волонтерки. Нині у лавах ЗСУ близько 70 тис. жінок, 48 тисяч із них — це військовослужбовиці.
Але попри велику соціальну активність у суспільстві досі доводиться долати: домашнє насильство, гендерні стереотипи, боротися із сексизмом та об’єктивацією, нерівність оплати праці.
Забезпечення гендерного балансу в медіа та убезпечення громадян України від дискримінації, зокрема за ознакою статі – є одним з пріоритетних напрямів роботи й Національної ради, відповідно до вимог Закону України «Про медіа».
У медіа нині, втім, як і раніше, працюють переважно жінки. Відтак сьогодні й суспільство, й світ дивляться на події в Україні очима українок, і звісно нам треба досягти в цій справі теж певного балансу. У день солідарності та боротьби за права жінок говоримо й про це. Цінуємо вклад кожної і кожного в нашу перемогу, лише у синергії наша сила, яка щодня наближає довгоочікувану перемогу!
