За 35 років незалежності українські медіа змінилися разом із країною. Від газет, радіо й телебачення – до онлайн-медіа, подкастів, стримінгів і соціальних мереж. Змінилися технології, швидкість поширення інформації та звички аудиторії. Але не змінилося головне: людям потрібна достовірна інформація і джерела, яким можна довіряти. Під час війни це стало особливо важливим.
За медіа завжди стоять люди. Журналісти, редактори, телевізійники й радійники, оператори, фотографи, продюсери, технічні команди. Вони працюють у великих редакціях і невеликих громадах, у прифронтових і прикордонних областях, часто поєднуючи професійну роботу з ризиками війни.
Серед українських медійників є й ті, хто залишив редакційну роботу заради служби у Силах оборони України. Сьогодні вони захищають країну, залишаючись частиною медійної спільноти.
Поруч із ними працюють журналісти, оператори та фотографи, які документують війну: їдуть у прифронтові міста, розповідають історії військових і цивільних, фіксують наслідки російських злочинів. Завдяки їхній роботі Україна і світ отримують факти, свідчення та документальні матеріали про цю війну.
Ми пам’ятаємо і про медійників, яких росія незаконно утримує в полоні та ув’язненні. Називати їхні імена, розповідати їхні історії й нагадувати про них світові – також частина нашої спільної відповідальності.
Сьогодні журналістам доводиться працювати в умовах, яких українська медіасфера раніше не знала: під обстрілами, у постійному інформаційному тиску, швидко перевіряти факти й водночас дбати про власну безпеку. І при цьому – зберігати довіру аудиторії.
Особлива роль належить місцевим і регіональним медіа. Для багатьох людей саме вони є найближчим джерелом інформації – про рішення громади, безпеку, евакуацію, роботу лікарень, відновлення та допомогу людям.
За роки незалежності змінювалися не лише медіа, а й правила, за якими вони працюють. Закон «Про медіа» оновив регулювання відповідно до сучасного медійного середовища та розширив коло суб’єктів, із якими працює Національна рада.
В умовах війни особливо важливо, щоб журналісти і медіа могли продовжувати роботу там, де їх найбільше потребують люди. Національна рада підтримує таку можливість, зокрема через дозволи на тимчасове мовлення на територіях з особливим режимом. Разом із партнерами регулятор також проводить навчання для редакцій – з професійних стандартів, перевірки інформації, протидії маніпуляціям і дипфейкам, безпеки та відповідального висвітлення війни.
За 35 років українська медіасфера дуже змінилася. Але потреба в медіа, які допомагають людям розуміти, що відбувається навколо, чесно розповідати про країну, в якій ми живемо, – залишилася.
Незалежність – це і можливість говорити своїм голосом, фіксувати події, зберігати історії своїх міст і громад та не мовчати про важливе.
Сьогодні дякуємо всім, хто продовжує цю роботу, документує війну, захищає Україну у війську та продовжує робити свою справу попри всі виклики.
З Днем Незалежності України!
