250 років тому – 15 червня 1775 року – за наказом російської імператриці Катерини ІІ було зруйновано Запорозьку Січ – політичний, військовий і духовний центр українського козацтва.
Січ була унікальним явищем нашої історії. Осередком визвольного руху, де формувалася національна ідентичність, самоврядні політичні інституції, військова стратегія та ідея державності. Основи демократії – виборність отаманів, колективне ухвалення рішень, відповідальність перед громадою – ключові принципи Запорозької Січі, які відображали високий рівень політичної культури українців.
Слово «козак» тюркського походження, перекладається – «вільна людина». Цей символічний зміст зберіг свою актуальність і в ХХІ столітті. Сьогодні, коли Україна протистоїть повномасштабній російській агресії, дух козацької свободи відродився в українських воїнах.
Війна з імперією стала точкою, де історія пересіклася з сьогоденням, а героїзм знову став буденністю як і триста-п’ятсот років тому. Вічна волелюбність предків нестримною наснагою виринула сьогодні у рішучий спротив агресору. Завзято і талановито, сміливо сучасні українці гідно дають бій ворогу.
Упродовж століть Запорозька Січ була форпостом свободи, Україна сьогодні – є бастіоном демократії для всієї Європи. Слава про козаків навічно залишається живою в епосі нації. Жодна імперія, жоден диктатор не здатен зламати народ, у серці якого живе дух свободи.
Нехай свобода завжди залишається ключовим маркером для нашого суспільства, а медійна спільнота не втрачає відваги та сили бути вільною у своїх думках і висловлюваннях.
