18 травня ми вшановуємо пам’ять жертв однієї з найжахливіших трагедій в історії нашої держави – депортації кримськотатарського народу у 1944 році. За наказом Сталіна близько 200 тисяч кримських татар було примусово вигнано зі своїх домівок на півострові Крим і етнічних земель та відправлено у жахливих умовах до Середньої Азії. Десятки тисяч людей загинули під час акції «переселення».
Цей злочин став одним з наймасштабніших проявів політики радянського геноциду і мав на меті повне винищення кримськотатарської нації на її історичній батьківщині. Лише через півстоліття кримські татари зуміли частково повернутися на рідну землю.
Та вже у 2014 році, через кілька десятиліть після розпаду СРСР, новітні імперські спадкоємці сталінського режиму – путінська росія – вчинила черговий акт агресії проти кримських татар, окупувавши Кримський півострів.
Тисячі із них зазнали незаконних арештів, тортур, політично вмотивованих судових процесів. Десятки активістів та громадських діячів безслідно зникли або ж були знайдені мертвими – за нез’ясованих обставин.
Російські окупанти брутально душать будь-які прояви кримськотатарської ідентичності, культури і самобутності. Забороняють діяльність кримськотатарських медіа, громадських організацій, релігійних об’єднань. Вдаються до викрадень, залякувань, цькувань і фізичного насильства проти інакодумців. Політика етноциду та культурного геноциду стала для Кремля основним знаряддям у боротьбі проти непокірного тюркського етносу.
У ці скорботні дні ми вшановуємо пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу і продовжуємо давати рішучу відсіч новітнім злочинам російських окупантів. Україна ніколи не зупиниться у боротьбі за деокупацію своїх територій і повернення на рідні землі всіх депортованих народів.
