Українське суспільство вже багато років живе в умовах, коли головний інструмент діалогу – слово – перетворилося на засіб тиску, приниження й розпалювання ворожнечі. З початком російського вторгнення мова стала додатковим інструментом інформаційних маніпуляцій ворога.
В умовах війни медіа несуть особливу відповідальність. Саме вони визначають, як суспільство інтерпретує події, кого вважатиме ворогом або героєм і які наративи формуються в публічному просторі. Заголовки новин, способи подачі інформації, тональність студійних дискусій – усе це або сприяє консолідації суспільства, або навпаки – посилює напругу й поглиблює упередження.
Закон України «Про медіа» чітко передбачає неприпустимість мови ворожнечі. Національна рада, окрім своїх наглядових функцій, активно долучається до створення сучасної системи співрегулювання. Спільно з журналістами, редакціями, медіаюристами, аналітиками та громадськими організаціями регулятор розробляє додаткові стандарти та практичні рекомендації. Крім того, реалізуються численні просвітницькі ініціативи в рамках проєкту «Компетентні медіа – демократичне і толерантне суспільство».
Кінцева мета – формування відповідального, чутливого до контексту медіасередовища, без дискримінаційних посилів. Водночас ключовим залишається збереження простору для професійної журналістики, ведення складних, але необхідних розмов та чесного висвітлення суспільно важливих тем.
Щоденна спільна робота регулятора, медійників, редакцій та громадянського суспільства переконливо демонструє, як слова можуть стати могутнім інструментом захисту, а не приниження.
В українських медіа має лунати лише чесна, уважна та відповідальна мова.
