Сьогодні ми вшановуємо мужність і професіоналізм тих, хто з перших днів війни став на захист країни – і на полі бою, і в інформаційному просторі. Тих, хто щодня бачить війну в найжорстокіших її проявах, фіксує неспростовні докази злочинів рф і розповідає світові про героїзм та гідність українців, які нині творять новітню історію своєї держави. Завдяки задокументованим доказам військових журналістів цивілізований світ змінив риторику і почав називати російську агресію війною проти України.
Цей день приурочений пам’яті військового кореспондента телерадіокомпанії «Бриз» Міністерства оборони України Дмитра Лабуткіна, який загинув 11 років тому під час виконання професійних обов’язків поблизу Дебальцевого на Донеччині. Йому було лише 28 років, коли він 16 лютого 2015 року став першою втратою серед військових журналістів України.
Військова журналістика входить до десятки найнебезпечніших професій у світі. Разом із українськими воїнами автори унікальних репортажів працюють в екстремальних умовах. Кожне зафіксоване свідчення, кожен репортаж із передової, кожне історичне фото чи відео стають не просто новиною сьогоднішнього дня, а доказами у розслідуваннях України та Міжнародного кримінального суду щодо злочинів держави-агресора, частиною великого архіву пам’яті, який утверджує справедливість.
Велика відповідальність і честь бути військовим журналістом – інформувати, висвітлювати воєнні злочини, зберігати живий літопис часу для прийдешніх поколінь.
Сьогодні ми також згадуємо і віддаємо шану журналістам, які загинули, виконуючи свій професійний обов’язок заради права світу знати правду. За даними Міністерства культури, через війну в Україні загинули 119 українських та іноземних медійників.
До Дня вшанування військового журналіста медіарегулятор відзначив Почесними грамотами сімох медійників, які працюють на фронті. Серед нагороджених – і німецький журналіст і фотограф Тілль Маєр (Till Mayer).
Честь і вдячність військовим журналістам України – тим, хто тримає інформаційний рубіж і щодня доводить силу правди!
