
Сьогодні їхні голоси мали б потужно звучати – у літературі, журналістиці, мистецтві. Натомість про українських письменників, медійників і митців, які опинилися в російському полоні, зазнали переслідувань, зникли безвісти або загинули, нагадують порожні стільці. Щороку 15 листопада вони з’являються в центрі Києва під час акції Міжнародного ПЕН, започаткованої на знак солідарності з тими, кого позбавили свободи, і в пам’ять про тих, чиє життя забрала війна.
Українцям, на жаль, теж є кого згадувати: від початку повномасштабного вторгнення російська війна забрала життя 144 медійників, щонайменше 27 цивільних журналістів сьогодні перебувають в російському полоні, один – як військовий. У полон потрапили десятки музикантів. Серед безвісти зниклих – чимало митців, поетів, перекладачів, які долучилися до лав Збройних сил України. Меморіальний проєкт «Недописані» зафіксував загибель від початку російсько-української війни щонайменше 309 діячів літератури.
Ворог боїться вільного слова, а тому змушує мовчати. Але ми пам’ятаємо кожного. Сьогодні ми маємо говорити, щоб історія і доля кожного медійника та митця були відомими в Україні та за її межами. Також маємо посилити свій голос і докладати ще більших зусиль, у тому числі й на міжнародних майданчиках, щоб знайти дієві механізми для звільнення полонених.
Стільці нехай залишаться пам’ятними символами. Слово журналістів і митців має лунати правдою і силою.

