Національна рада звертається до медіа у звʼязку з поширенням останнім часом матеріалів, що є чутливими в час війни та можуть сприяти інформаційним атакам на обороноздатність країни.
Таким є й активне та неосмислене поширення відео з одного із ТЦК, що оголило, на наш погляд, кілька проблем.
Усі, хто поширює це відео, на жаль, не зробили попередньо зусиль для оцінки його з погляду законності зйомки, його достовірності, суспільної значимості і, головне, – балансу між суспільною значимістю і права громадян на приватність. І відповідно не вжили заходів для анонімізації і обмеження ідентифікації осіб. Хтось це зробив через брак досвіду, професійних знань, а хтось – навмисне, якщо зважати на те, що чи не першою «точкою входу» був ворожий канал шарія.
Багато хто вдався до поширення родинних фотографій обʼєкта зйомки попри те, що це протизаконно, а як максимум – не по-людськи, і що розширення події шляхом додавання до неї нових учасників (особливо, якщо це діти) є сприянням діям, які вже виходять за рамки якісної журналістики.
А говорячи мовою Конституції, варто нагадати, що реалізація права на недоторканність особистого і сімейного життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак, а також статусу публічної особи, зокрема державного службовця, державного чи громадського діяча, який відіграє певну роль у політичній, економічній, соціальній, культурній або іншій сфері державного та суспільного життя.
Напевно, медіа варто поставити перед собою важливе етичне питання – де варто зупинитися, наближаючись до червоних ліній перед порогом до особистого життя людини.
І ще важливе, що, хоч і не є очевидним, але підсвідомо працює саме так: такі хайпові кампанії логічно вкладаються в методичне знищення репутації всього інституту ТЦК, зниження ефективності мобілізації, взагалі – у свідому чи несвідому підтримку спецоперацій ворога. Невже поява цих матеріалів на явно проросійських ресурсах мережі не змусила наших розповсюджувачів про це замислитися?
Будь-яка тема, пов’язана з війною, є дуже чутливою. Ворог активно працює, атакуючи ключові теми, вправно користуючись будь-якими приводами. Саме тому медіа мають ставитись дуже відповідально до будь-яких матеріалів, пов’язаних з військовими та їх сім’ями.
Це питання не тільки журналістської етики, воно стосується суспільної етики взагалі. І з цієї позиції якраз варто й оцінювати суспільну важливість інформації, доцільність поширення якої розглядається. Медіа мають бути в таких випадках модераторами, а не посилювачами. Поляризація суспільства визнана однією з найбільших загроз сьогодення, медіа мають на це зважати щоразу. Безвідповідальне поширення інформації без відповідної її перевірки несе загрозу того, що медіа стають не джерелами інформації, а інструментами ворожих атак, розколу в суспільстві та каналізують пропаганду.
Медіарегулятор вважає за доцільне обговорити це в колі медійних експертів, журналістів, редакторів, безпекових фахівців і пропонує провести таку дискусію, про яку повідомить невдовзі.
